розмішати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розміша́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розміша́ймо | |
2 особа | розміша́й | розміша́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розміша́ю | розміша́ємо, розміша́єм |
2 особа | розміша́єш | розміша́єте |
3 особа | розміша́є | розміша́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розміша́в | розміша́ли |
жін.р. | розміша́ла | |
сер.р. | розміша́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розмі́шаний | ||
Безособова форма | ||
розмі́шано | ||
Дієприслівник | ||
розміша́вши |