-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розміша́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розміша́ймо
2 особа розміша́й розміша́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розміша́ю розміша́ємо, розміша́єм
2 особа розміша́єш розміша́єте
3 особа розміша́є розміша́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розміша́в розміша́ли
жін.р. розміша́ла
сер.р. розміша́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розмі́шаний
Безособова форма
розмі́шано
Дієприслівник
розміша́вши

Словник синонімів

I. МІША́ТИ (за допомогою мішалки, ложки і т. ін. перегортати, збовтувати, перемішувати щось), ПЕРЕМІ́ШУВАТИ, КОЛОТИ́ТИ (що-небудь рідке); ПРОМІ́ШУВАТИ (робити щось однорідним, надавати рівномірної густоти чи складу). - Док.: поміша́ти, розміша́ти, переміша́ти, розколоти́ти, проміша́ти. Трохим мішає ложечкою в склянці (П. Колесник); Він хвалив майстрів, що добре розмішують глину (П. Інгульський); Перед сівбою насіння трав і проса добре перемішували (з журналу); Жінка колотила на припічку кулешу (Лесь Мартович).