-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розміня́тися, розміня́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розміня́ймося, розміня́ймось
2 особа розміня́йся, розміня́йсь розміня́йтеся, розміня́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розміня́юся, розміня́юсь розміня́ємося, розміня́ємось, розміня́ємся
2 особа розміня́єшся розміня́єтеся, розміня́єтесь
3 особа розміня́ється розміня́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розміня́вся, розміня́всь розміня́лися, розміня́лись
жін.р. розміня́лася, розміня́лась
сер.р. розміня́лося, розміня́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розміня́вшись

Словник синонімів

МІНЯ́ТИСЯ (робити взаємний обмін), ОБМІ́НЮВАТИСЯ, РОЗМІ́НЮВАТИСЯ (з кимсь ким-, чим-небудь); ЗАМІНЯ́ТИСЯ, ЗАМІ́НЮВАТИСЯ (поступатися місцем комусь, чомусь); ПЕРЕМІНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИСЯ (ким-небудь іншим; один з одним або місцем з кимсь, чимсь; зазнавати якихось змін). - Док.: поміня́тися, зміня́тися, обміня́тися, розміня́тися, заміни́тися, заміня́тися, переміни́тися. [Анна (міняється з ним перснями):] Ось мій (Леся Українка); Ми ще й не бачили одне одного. Познайомилися,.. потм обмнялися фотокартками (З. Мороз); Через сусідських хлопчаків обмінювалась [Ляля] лаконічними записками з друзями (О. Гончар); У нас в Чернігові є кілька родин, що охоче замінялися би дітьми на вакації (М. Коцюбинський); Реформаційні настрої поволі замінювалися зовсім іншими настроями (І. Ле); Зненависть задавлена почала перемінятися на одчай (Б. Грінченко); Усе змінилося. Якісь темні, гидкі зариси, викривлені постаті й лиця перемінюються в щораз нові страшні потвори (Н. Кобринська).

Словник фразеологізмів

розмі́нюватися / розміня́тися на дрібни́ці (на дрібно́ту). Витрачати свої сили, життя, енергію на щось малозначиме, другорядне, не варте уваги. Іван лежав і думав. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник); І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?(М. Рильський).

розмі́нюватися / розміня́тися на дрібни́ці (на дрібно́ту). Витрачати свої сили, життя, енергію на щось малозначиме, другорядне, не варте уваги. Іван лежав і думав. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник); І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?(М. Рильський).