-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розм’яка́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | розм’яка́ймо |
2 особа | розм’яка́й | розм’яка́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | розм’яка́тиму | розм’яка́тимемо, розм’яка́тимем |
2 особа | розм’яка́тимеш | розм’яка́тимете |
3 особа | розм’яка́тиме | розм’яка́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | розм’яка́ю | розм’яка́ємо, розм’яка́єм |
2 особа | розм’яка́єш | розм’яка́єте |
3 особа | розм’яка́є | розм’яка́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
розм’яка́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | розм’яка́в | розм’яка́ли |
жін. р. | розм’яка́ла |
сер. р. | розм’яка́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
розм’яка́вши |
Словник синонімів
М’Я́КНУТИ (ставати м’яким, м’якшим); ПОМ’Я́КШУВАТИСЯ, РОЗМ’ЯКА́ТИ, РОЗМ’Я́КШУВАТИСЯ, М’Я́КШАТИ. - Док.: пом’я́кнути, пом’я́кшати, пом’якши́тися, розм’я́кнути [розм’я́кти], розм’якши́тися. Віск м’якне від тепла, жіноче серце - від ласки (П. Інгульський); Ночами земля вже тужавіла, але вдень розм’якала проти сонця (І. Рябокляч); При нагріванні аморфного тіла, наприклад віконного скла, воно стане поступово розм’якшуватися (з журналу); Здавалося, ніби машини самі слухаються його, метал піддається, м’якшає і набирає точної потрібної форми (В. Собко).
РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ (ставати лагідним, ніжним, добрим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІШАТИ, М’Я́КНУТИ, РОЗМ’ЯКА́ТИ, РОЗМ’Я́КШУВАТИСЯ, ЗМ’Я́КШУВАТИСЯ, М’Я́КШАТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИСЯ, РОЗТОПЛЯ́ТИСЯ, РОЗКИСА́ТИ розм. - Док.: розчу́литися, полагідні́ти, полагіднішати, розм’я́кнути [розм’якти], розм’якши́тися, зм’якши́тися, зм’я́кнути, пом’я́кшати, розні́житися, розта́ти, розта́нути, розтопи́тися, розки́снути, розжа́лобитися розм. розжа́литися розм. розжалі́тися розм. Він людина добра, має м’яку вдачу, розчулюється завжди (Є. Гуцало); - Дай ми [мені] спокій, Маню! - відказав Симон, лагідніючи (І. Франко); Батько успокоювався, м’якнув, цілував сина (О. Кобилянська); Найчерствіша людина розм’якне від наймилішого видовища - нареченої (В. Речмедін); Директор дедалі зм’якшувався і зм’якшувався, аж поки й зовсім не охолов та не перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький); Од щирих слів любої жінки серце його вспокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала (Панас Мирний); Княгиня, бачивши, що князь так розніжився, давай його цілувати та розпитувати (казка); Присіла [Тоня] на колесі біля нього, бісики очима пускала, а він уже й розтанув... (О. Гончар); Дівчата справді прилипли до хлопця, мов смола, і серце Мишунине розтоплювалось, як крижана бурулька (Ю. Яновський); Макар Іванович цілком розкис. Він дякував за честь, запевняв у своєму патріотизмі (М. Коцюбинський).