розмружити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | розмру́жити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розмру́жмо | |
2 особа | розмру́ж | розмру́жте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розмру́жу | розмру́жимо, розмру́жим |
2 особа | розмру́жиш | розмру́жите |
3 особа | розмру́жить | розмру́жать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розмру́жив | розмру́жили |
жін.р. | розмру́жила | |
сер.р. | розмру́жило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розмру́жений | ||
Безособова форма | ||
розмру́жено | ||
Дієприслівник | ||
розмру́живши |