розмарнословитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розмарносло́витися, розмарносло́витись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розмарносло́вмося, розмарносло́вмось | |
2 особа | розмарносло́вся | розмарносло́втеся, розмарносло́втесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розмарносло́влюся, розмарносло́влюсь | розмарносло́вимося, розмарносло́вимось, розмарносло́вимся |
2 особа | розмарносло́вишся | розмарносло́витеся, розмарносло́витесь |
3 особа | розмарносло́виться | розмарносло́вляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розмарносло́вився, розмарносло́вивсь | розмарносло́вилися, розмарносло́вились |
жін.р. | розмарносло́вилася, розмарносло́вилась | |
сер.р. | розмарносло́вилося, розмарносло́вилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розмарносло́вившись |