розлічитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(рахувати) [арх.]
Словник відмінків
Інфінітив | розлічи́тися, розлічи́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розлічі́мося, розлічі́мось, розлічі́мся | |
2 особа | розлічи́ся, розлічи́сь | розлічі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розлічу́ся, розлічу́сь | розлічимо́ся, розлічимо́сь, розлічи́мся |
2 особа | розлічи́шся | розлічите́ся, розлічите́сь |
3 особа | розлічи́ться | розліча́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розлічи́вся, розлічи́всь | розлічи́лися, розлічи́лись |
жін.р. | розлічи́лася, розлічи́лась | |
сер.р. | розлічи́лося, розлічи́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розлічи́вшись |