розлічитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(рахувати) [арх.]

Словник відмінків

Інфінітив розлічи́тися, розлічи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розлічі́мося, розлічі́мось, розлічі́мся
2 особа розлічи́ся, розлічи́сь розлічі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розлічу́ся, розлічу́сь розлічимо́ся, розлічимо́сь, розлічи́мся
2 особа розлічи́шся розлічите́ся, розлічите́сь
3 особа розлічи́ться розліча́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розлічи́вся, розлічи́всь розлічи́лися, розлічи́лись
жін.р. розлічи́лася, розлічи́лась
сер.р. розлічи́лося, розлічи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розлічи́вшись