розлякати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розляка́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розляка́ймо | |
2 особа | розляка́й | розляка́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розляка́ю | розляка́ємо, розляка́єм |
2 особа | розляка́єш | розляка́єте |
3 особа | розляка́є | розляка́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розляка́в | розляка́ли |
жін.р. | розляка́ла | |
сер.р. | розляка́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розляка́вши |