-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний розлюто́ваний розлюто́вана розлюто́ване розлюто́вані
родовий розлюто́ваного розлюто́ваної розлюто́ваного розлюто́ваних
давальний розлюто́ваному розлюто́ваній розлюто́ваному розлюто́ваним
знахідний розлюто́ваний, розлюто́ваного розлюто́вану розлюто́ване розлюто́вані, розлюто́ваних
орудний розлюто́ваним розлюто́ваною розлюто́ваним розлюто́ваними
місцевий на/у розлюто́ваному, розлюто́ванім на/у розлюто́ваній на/у розлюто́ваному, розлюто́ванім на/у розлюто́ваних

Словник синонімів

ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий),ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ’Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ’Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті),РОЗ’ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ’Ю́ШЕНИЙрозм.,Я́РОСЛИВИЙрозм. рідше,РОЗШАЛІ́ЛИЙдіал.Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); [Настя:] Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); - Не піду! - кликнула дуже роз’ярена, - бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз’ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз’юшений (М. Коцюбинський); Такий був [Данило] яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). - Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.
ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину - кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ’Я́РЕНИЙ, РОЗ’Я́ТРЕНИЙ, РОЗ’ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙдіал. (який розлютувався, досяг крайньої люті). Люта собака, як вітер, помчалася вподовж городу (Панас Мирний); Раз він натрапив на цілий табун вепрів, .. але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (С. Скляренко); - Лечу.., аж бачу - паркан. Я через нього.. Там якийсь дров’яний склад, злюща собака - мало не порвала, клята (М. Олійник); Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь (Н. За-біла); Запах свіжої крові.. розбудив у сумирних волах диких, роз’ярених звірів (О. Гончар); Висадив [отаман] у короб генеральського авта [авто] всі свої двадцять куль і спритно, немов роз’ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Я. Качура); За вікнами, як роз’ярілий звір, Холодний вітер в темряві північній (С. Крижанівський); Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (В. Гжицький).