розлюблювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розлю́блювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розлю́блюймо | |
2 особа | розлю́блюй | розлю́блюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розлю́блюватиму | розлю́блюватимемо, розлю́блюватимем |
2 особа | розлю́блюватимеш | розлю́блюватимете |
3 особа | розлю́блюватиме | розлю́блюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розлю́блюю | розлю́блюємо, розлю́блюєм |
2 особа | розлю́блюєш | розлю́блюєте |
3 особа | розлю́блює | розлю́блюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розлю́блюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розлю́блював | розлю́блювали |
жін. р. | розлю́блювала | |
сер. р. | розлю́блювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розлю́блювавши |