розлуплювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | розлу́плювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розлу́плюймо | |
2 особа | розлу́плюй | розлу́плюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розлу́плюватиму | розлу́плюватимемо, розлу́плюватимем |
2 особа | розлу́плюватимеш | розлу́плюватимете |
3 особа | розлу́плюватиме | розлу́плюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розлу́плюю | розлу́плюємо, розлу́плюєм |
2 особа | розлу́плюєш | розлу́плюєте |
3 особа | розлу́плює | розлу́плюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розлу́плюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розлу́плював | розлу́плювали |
жін. р. | розлу́плювала | |
сер. р. | розлу́плювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розлу́плювавши |