-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розлу́зувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розлу́зуймо
2 особа розлу́зуй розлу́зуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розлу́зуватиму розлу́зуватимемо, розлу́зуватимем
2 особа розлу́зуватимеш розлу́зуватимете
3 особа розлу́зуватиме розлу́зуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розлу́зую розлу́зуємо, розлу́зуєм
2 особа розлу́зуєш розлу́зуєте
3 особа розлу́зує розлу́зують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розлу́зуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розлу́зував розлу́зували
жін. р. розлу́зувала
сер. р. розлу́зувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розлу́зувавши

Словник синонімів

ЛУЗА́ТИ (розгризаючи, видобувати зернятко насіння, горіхів і т. ін.), ЛУ́СКАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ. Любка стояла під віконцем. Лузала гарбузове насіння (В. Земляк); Марко побачив громадянина, що весело лузав горіхи (М. Трублаїні); Савелій роздобув десь насіння і, сидячи на нарі, лускав його (А. Шиян).
ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). - Док.: злу́щити, облу́щити, ви́лущити, ви́лузати, розлуза́ти, розлу́щити, розлу́скати, ви́лупти, облупи́ти, обде́рти, обідра́ти. Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя (Ю. Мушкетик); Дід Козуряк старанно облущував ріпу [картоплю] (А. Турчинська); Старий Онопрій.. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (І. Франко); Лузати квасолю; Павлик теребив у сінях квасолю (Б. Харчук); Насипає з банки перед Тонею мідій, .. сам їх розлущує і подає дівчині (О. Гончар); Картопля так збудливо пахне, що.. самі беретесь облуплювати шкурку (Є. Гуцало); Бере [Рафальський] ніж і обдирає помаранча (І. Кочерга). - Пор. 1. чи́стити.