розледачіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розледачі́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розледачі́ймо | |
2 особа | розледачі́й | розледачі́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розледачі́ю | розледачі́ємо, розледачі́єм |
2 особа | розледачі́єш | розледачі́єте |
3 особа | розледачі́є | розледачі́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розледачі́в | розледачі́ли |
жін.р. | розледачі́ла | |
сер.р. | розледачі́ло | |
Активний дієприкметник | ||
розледачі́лий | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розледачі́вши |