-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розку́шувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | розку́шуймо |
2 особа | розку́шуй | розку́шуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | розку́шуватиму | розку́шуватимемо, розку́шуватимем |
2 особа | розку́шуватимеш | розку́шуватимете |
3 особа | розку́шуватиме | розку́шуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | розку́шую | розку́шуємо, розку́шуєм |
2 особа | розку́шуєш | розку́шуєте |
3 особа | розку́шує | розку́шують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
розку́шуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | розку́шував | розку́шували |
жін. р. | розку́шувала |
сер. р. | розку́шувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
розку́шуваний |
Безособова форма |
розку́шувано |
Дієприслівник |
розку́шувавши |
Словник синонімів
ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ [ВБАГНУ́ТИ] розм., УТНУ́ТИ [ВТНУ́ТИ] розм., УТЯ́МИТИ [ВТЯ́МИТИ] розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ [ВТОРО́ПАТИ] розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм., РОЗЧО́ВПАТИ розм., РОЗЧУ́ХАТИ розм., РОЗШОЛО́ПАТИ [РОЗЧОЛО́ПАТИ] розм., ЗМИКИ́ТИТИ розм., ВТЕЛЕ́ПАТИ фам., УРОЗУМІ́ТИ [ВРОЗУМІ́ТИ] заст., РОЗЧУ́МАТИ діал., ЗМІРКУВА́ТИ діал., ВИ́РОЗУМІТИ рідко; УЛОВИ́ТИ [ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ [ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИ розм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯ у чому, РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИ розм., РОЗКУМЕ́КАТИ фам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати [вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко. Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Роман з болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.