розкушати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | розку́шати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розку́шаймо | |
2 особа | розку́шай | розку́шайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розку́шаю | розку́шаємо, розку́шаєм |
2 особа | розку́шаєш | розку́шаєте |
3 особа | розку́шає | розку́шають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розку́шав | розку́шали |
жін.р. | розку́шала | |
сер.р. | розку́шало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розку́шавши |