розкуритися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розкури́тися, розкури́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа розкури́ться розкуря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розкури́вся, розкури́всь розкури́лися, розкури́лись
жін.р. розкури́лася, розкури́лась
сер.р. розкури́лося, розкури́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розкури́вшись