розкуражуватися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розкура́жуватися, розкура́жуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розкура́жуймося, розкура́жуймось
2 особа розкура́жуйся, розкура́жуйсь розкура́жуйтеся, розкура́жуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розкура́жуватимуся, розкура́жуватимусь розкура́жуватимемося, розкура́жуватимемось, розкура́жуватимемся
2 особа розкура́жуватимешся розкура́жуватиметеся, розкура́жуватиметесь
3 особа розкура́жуватиметься розкура́жуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розкура́жуюся, розкура́жуюсь розкура́жуємося, розкура́жуємось, розкура́жуємся
2 особа розкура́жуєшся розкура́жуєтеся, розкура́жуєтесь
3 особа розкура́жується розкура́жуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розкура́жуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розкура́жувався, розкура́жувавсь розкура́жувалися, розкура́жувались
жін. р. розкура́жувалася, розкура́жувалась
сер. р. розкура́жувалося, розкура́жувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розкура́жувавшись