розкуражитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розкура́житися, розкура́житись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розкура́жмося, розкура́жмось
2 особа розкура́жся розкура́жтеся, розкура́жтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розкура́жуся, розкура́жусь розкура́жимося, розкура́жимось, розкура́жимся
2 особа розкура́жишся розкура́житеся, розкура́житесь
3 особа розкура́житься розкура́жаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розкура́жився, розкура́живсь розкура́жилися, розкура́жились
жін.р. розкура́жилася, розкура́жилась
сер.р. розкура́жилося, розкура́жилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розкура́жившись