розкупорити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розку́по́рити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розку́по́рмо | |
2 особа | розку́по́р | розку́по́рте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розку́по́рю | розку́по́римо, розку́по́рим |
2 особа | розку́по́риш | розку́по́рите |
3 особа | розку́по́рить | розку́по́рять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розку́по́рив | розку́по́рили |
жін.р. | розку́по́рила | |
сер.р. | розку́по́рило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розку́по́рений | ||
Безособова форма | ||
розку́по́рено | ||
Дієприслівник | ||
розку́по́ривши |