розкумекувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[фам.]
Словник відмінків
Інфінітив | розкуме́кувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розкуме́куймо | |
2 особа | розкуме́куй | розкуме́куйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розкуме́куватиму | розкуме́куватимемо, розкуме́куватимем |
2 особа | розкуме́куватимеш | розкуме́куватимете |
3 особа | розкуме́куватиме | розкуме́куватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розкуме́кую | розкуме́куємо, розкуме́куєм |
2 особа | розкуме́куєш | розкуме́куєте |
3 особа | розкуме́кує | розкуме́кують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розкуме́куючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розкуме́кував | розкуме́кували |
жін. р. | розкуме́кувала | |
сер. р. | розкуме́кувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розкуме́кувавши |