-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розкрути́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розкруті́мо, розкруті́м
2 особа розкрути́ розкруті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розкручу́ розкру́тимо, розкру́тим
2 особа розкру́тиш розкру́тите
3 особа розкру́тить розкру́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розкрути́в розкрути́ли
жін.р. розкрути́ла
сер.р. розкрути́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розкру́чений
Безособова форма
розкру́чено
Дієприслівник
розкрути́вши

Словник синонімів

ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИрідко,ВІДШРУБО́ВУВАТИрідко,ВИШРУБО́ВУВАТИрідко. - Док.: ви́крутити, відкрути́ти, ви́гвинтити, відгвинти́ти, розкрути́ти, ви́вертіти, відверті́ти, відшрубува́ти, ви́шрубувати. Не слід сильно затягувати холодну свічку [на теплому двигуні машини].., її потім буде важко викрутити (з газети); Відкручувати гвинти й порушувати пломби [в телевізорі] не можна (з журналу); Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); - За півгодини я відгвинтив покришку (О. Донченко); Піновану пляшку [Івась] виймав, шрубок одшрубував (дума).
РОЗГОРТА́ТИ[РОЗГО́РТУВАТИ] (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ[РОЗВІ́РЧУВАТИ], РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИрозм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). - Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти[розви́нути], розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти[розката́ти], розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги - і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв’язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв’язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв’язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); - А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).
РОЗМО́ТУВАТИ (що-небудь змотане, скручене або намотане на щось - нитки, дріт і т. ін.), РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗСО́ТУВАТИ, РОЗСНО́ВУВАТИрозм. (щось змотане); РОЗПЛУ́ТУВАТИ (щось заплутане). - Док.: розмота́ти, розкрути́ти, розсота́ти, розснува́ти, розплу́тати. Він розмотує віжки з руки (М. Стельмах); На стоянках матроси ловили вудками рибу. Випросили у Бутакова кілька метрів світлого манільського тросу, розкрутили його й сплели сіті (З. Тулуб); - Ти мене злодієм робиш?! - говорив Іван і розсотував нитки з ноги, бо спересердя заплутався (Лесь Мартович); - Соломіє!.. - чує вона крізь холодну хвилю, що б’є її в очі, торкається чола, розплутує коси... (М. Коцюбинський).