розколошматити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розколошма́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розколошма́тьмо
2 особа розколошма́ть розколошма́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розколошма́чу розколошма́тимо, розколошма́тим
2 особа розколошма́тиш розколошма́тите
3 особа розколошма́тить розколошма́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розколошма́тив розколошма́тили
жін.р. розколошма́тила
сер.р. розколошма́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розколошма́чений
Безособова форма
розколошма́чено
Дієприслівник
розколошма́тивши