розколошкати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розколо́шкати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розколо́шкаймо
2 особа розколо́шкай розколо́шкайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розколо́шкаю розколо́шкаємо, розколо́шкаєм
2 особа розколо́шкаєш розколо́шкаєте
3 особа розколо́шкає розколо́шкають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розколо́шкав розколо́шкали
жін.р. розколо́шкала
сер.р. розколо́шкало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розколо́шканий
Безособова форма
розколо́шкано
Дієприслівник
розколо́шкавши