розклеїти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розкле́їти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розкле́ймо | |
2 особа | розкле́й | розкле́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розкле́ю | розкле́їмо, розкле́їм |
2 особа | розкле́їш | розкле́їте |
3 особа | розкле́їть | розкле́ять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розкле́їв | розкле́їли |
жін.р. | розкле́їла | |
сер.р. | розкле́їло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розкле́єний | ||
Безособова форма | ||
розкле́єно | ||
Дієприслівник | ||
розкле́ївши |