-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розкві́тнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розкві́тнімо, розкві́тнім
2 особа розкві́тни розкві́тніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розкві́тну розкві́тнемо, розкві́тнем
2 особа розкві́тнеш розкві́тнете
3 особа розкві́тне розкві́тнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розкві́т, розкві́тнув розкві́тли, розкві́тнули
жін.р. розкві́тла, розкві́тнула
сер.р. розкві́тло, розкві́тнуло
Активний дієприкметник
розкві́тлий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розкві́тши, розкві́тнувши

Словник синонімів

I. ЗАЦВІТА́ТИ (про рослини - починати цвісти, вкриватися квітами), ЗАКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, ЗАКВІТО́ВУВАТИрідше. - Док.: зацвісти́, закві́тнути, розцвісти́, розкві́тнути, заквітува́ти. Коли терен зацвітає весною, то весь рів і лісові кущі по горбах наче обсипані снігом (В. Кучер); Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (О. Олесь); Вона не встигла навіть надивитися, як весною розквітають квіти (Ю. Збанацький); Під іскристим півднем зелено шумить Великий шлях, упираючись широким, туго натягнутим луком у високі жита, що вже заквітували на все поле (М. Стельмах). - Пор. 1. цвісти́.
ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИрідше,ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИрозм.,ВЕСНІ́ТИпоет. - Док.: процвісти́рідкорозкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути. [Річард:] В тих палацах, немов заморські квіти, процвітають таланти виборні (Леся Українка); В цій любові розквітати Будеш вічно, краща в світі, Земле моя, світла мати (М. Нагнибіда); Вічна слава братам, що упали в бою, щоб життя розцвітало й шуміло (В. Сосюра); Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці (М. Рильський); Я там любив і працював. Там квітло щастя золотеє і одцвіло... (В. Сосюра); - Чи ж можна так хнюпитись, .. коли навколо квітує життя? (Ю. Збанацький); Всьому давала лад Уляна, і, тільки дякуючи їй, проквітало домашнє господарство (Григорій Тютюнник).
РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини - розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт - розкриватися), РОЗПУСКА́ТИрозм., РОЗПУКА́ТИСЯ[РОЗПУ́КУВАТИСЯ]розм., РОЗПУКА́ТИ[РОЗПУ́КУВАТИ]розм.; РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ[РОЗБРУ́НЬКУВАТИСЯ], РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИ (про дерева, кущі); РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИСЯ (про квіти, цвіт). - Док.: розпусти́тися, розпу́катися, розпу́кнутися, розпу́кнути, розбрунькува́тися, розбрунькува́ти, розцвісти́, розкві́тнути, розцвісти́ся. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (М. Коцюбинський); А в садочках стало краще - Верба розпускає, Вже набрунились черешні, Аґрус і порічки (М. Старицький); В Києві вже розпукаються дерева (П. Тичина); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стеблинки, розпукались цвіточки (Г. Квітка-Основ’яненко); Подивлюся на калину, - Вона розпукає (С. Руданський); Навесні сонце розтопить лід, зашумить вода, дерева розбрунькуються, зазеленіють гори, зацвітуть поля (Г. Косинка); Уже парують чорні стріхи І розбруньковують сади (Л. Первомайський); По весні розцвітаються квіти І до осені пишно цвітуть, А зимою вмирають і знову Розцвітають і знову живуть (Б. Грінченко); - Оце вже скоро й дерева почнуть розквітати (Д. Ткач).