розкатувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розка́тувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розка́туймо
2 особа розка́туй розка́туйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розка́туватиму розка́туватимемо, розка́туватимем
2 особа розка́туватимеш розка́туватимете
3 особа розка́туватиме розка́туватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розка́тую розка́туємо, розка́туєм
2 особа розка́туєш розка́туєте
3 особа розка́тує розка́тують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розка́туючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розка́тував розка́тували
жін. р. розка́тувала
сер. р. розка́тувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розка́туваний
Безособова форма
розка́тувано
Дієприслівник
розка́тувавши