розкабалитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розкабали́тися, розкабали́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розкабалі́мося, розкабалі́мось, розкабалі́мся | |
2 особа | розкабали́ся, розкабали́сь | розкабалі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розкабалю́ся, розкабалю́сь | розкабалимо́ся, розкабалимо́сь, розкабали́мся |
2 особа | розкабали́шся | розкабалите́ся, розкабалите́сь |
3 особа | розкабали́ться | розкабаля́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розкабали́вся, розкабали́всь | розкабали́лися, розкабали́лись |
жін.р. | розкабали́лася, розкабали́лась | |
сер.р. | розкабали́лося, розкабали́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розкабали́вшись |