-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив роззи́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   роззи́чуймо
2 особа роззи́чуй роззи́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа роззи́чуватиму роззи́чуватимемо, роззи́чуватимем
2 особа роззи́чуватимеш роззи́чуватимете
3 особа роззи́чуватиме роззи́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа роззи́чую роззи́чуємо, роззи́чуєм
2 особа роззи́чуєш роззи́чуєте
3 особа роззи́чує роззи́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
роззи́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. роззи́чував роззи́чували
жін. р. роззи́чувала
сер. р. роззи́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
роззи́чувавши

Словник синонімів

ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИрозм.,ВИЗИЧА́ТИзаст.,ЗИ́ЧИТИ діал.;РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ[РОЗЗИ́ЧУВАТИ]рідше (багатьом). - Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (О. Донченко); Гроші він як було в кого позичав, то завжди справно платив, тим купці охоче боргували йому під невеликий процент які завгодно суми (переклад М. Лукаша); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить - якщо люди задурно орати підуть (Ю. Смолич); Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Лесь Мартович); Гроші тато людям розпозичили та й нема, а оце б треба (Б. Грінченко); Як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз "скупий" (О. Кобилянська).