-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | роззи́чувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | роззи́чуймо |
2 особа | роззи́чуй | роззи́чуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | роззи́чуватиму | роззи́чуватимемо, роззи́чуватимем |
2 особа | роззи́чуватимеш | роззи́чуватимете |
3 особа | роззи́чуватиме | роззи́чуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | роззи́чую | роззи́чуємо, роззи́чуєм |
2 особа | роззи́чуєш | роззи́чуєте |
3 особа | роззи́чує | роззи́чують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
роззи́чуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | роззи́чував | роззи́чували |
жін. р. | роззи́чувала |
сер. р. | роззи́чувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
роззи́чувавши |
Словник синонімів
ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ [РОЗЗИ́ЧУВАТИ] рідше (багатьом). - Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити. У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (О. Донченко); Гроші він як було в кого позичав, то завжди справно платив, тим купці охоче боргували йому під невеликий процент які завгодно суми (переклад М. Лукаша); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить - якщо люди задурно орати підуть (Ю. Смолич); Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші (Лесь Мартович); Гроші тато людям розпозичили та й нема, а оце б треба (Б. Грінченко); Як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз "скупий" (О. Кобилянська).