розгуркатися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | розгу́ркатися, розгу́ркатись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгу́ркаймося, розгу́ркаймось | |
2 особа | розгу́ркайся, розгу́ркайсь | розгу́ркайтеся, розгу́ркайтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгу́ркаюся, розгу́ркаюсь | розгу́ркаємося, розгу́ркаємось, розгу́ркаємся |
2 особа | розгу́ркаєшся | розгу́ркаєтеся, розгу́ркаєтесь |
3 особа | розгу́ркається | розгу́ркаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розгу́ркався, розгу́ркавсь | розгу́ркалися, розгу́ркались |
жін.р. | розгу́ркалася, розгу́ркалась | |
сер.р. | розгу́ркалося, розгу́ркалось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розгу́ркавшись |