-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розгри́зти, розгри́зти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розгризі́мо, розгризі́м
2 особа розгризи́ розгризі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розгризу́ розгриземо́, розгризе́м
2 особа розгризе́ш розгризете́
3 особа розгризе́ розгризу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розгри́з розгри́зли
жін.р. розгри́зла
сер.р. розгри́зло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розгри́зений
Безособова форма
розгри́зено
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). - Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить [лісова миша] та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлять старого [дуба] (Т. Шевченко). - Пор. 1. ї́сти.