-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розгриза́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розгриза́ймо
2 особа розгриза́й розгриза́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розгриза́тиму розгриза́тимемо, розгриза́тимем
2 особа розгриза́тимеш розгриза́тимете
3 особа розгриза́тиме розгриза́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розгриза́ю розгриза́ємо, розгриза́єм
2 особа розгриза́єш розгриза́єте
3 особа розгриза́є розгриза́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розгриза́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розгриза́в розгриза́ли
жін. р. розгриза́ла
сер. р. розгриза́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розгриза́вши

Словник синонімів

ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). - Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить [лісова миша] та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлять старого [дуба] (Т. Шевченко). - Пор. 1. ї́сти.