розгребти 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розгребти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розгребі́мо, розгребі́м
2 особа розгреби́ розгребі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розгребу́ розгребемо́, розгребе́м
2 особа розгребе́ш розгребете́
3 особа розгребе́ розгребу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розгрі́б розгребли́
жін.р. розгребла́
сер.р. розгребло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розгре́бений
Безособова форма
розгре́бено
Дієприслівник
розгрі́бши