розгребти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розгребти́ | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгребі́мо, розгребі́м | |
2 особа | розгреби́ | розгребі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгребу́ | розгребемо́, розгребе́м |
2 особа | розгребе́ш | розгребете́ |
3 особа | розгребе́ | розгребу́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розгрі́б | розгребли́ |
жін.р. | розгребла́ | |
сер.р. | розгребло́ | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розгре́бений | ||
Безособова форма | ||
розгре́бено | ||
Дієприслівник | ||
розгрі́бши |