розгорювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | розгорюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгорю́ймо | |
2 особа | розгорю́й | розгорю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгорю́ю | розгорю́ємо, розгорю́єм |
2 особа | розгорю́єш | розгорю́єте |
3 особа | розгорю́є | розгорю́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розгорюва́в | розгорюва́ли |
жін.р. | розгорюва́ла | |
сер.р. | розгорюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розгорюва́вши |