-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив розгорта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розгорта́ймо
2 особа розгорта́й розгорта́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розгорта́тиму розгорта́тимемо, розгорта́тимем
2 особа розгорта́тимеш розгорта́тимете
3 особа розгорта́тиме розгорта́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розгорта́ю розгорта́ємо, розгорта́єм
2 особа розгорта́єш розгорта́єте
3 особа розгорта́є розгорта́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розгорта́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розгорта́в розгорта́ли
жін. р. розгорта́ла
сер. р. розгорта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розгорта́вши

Словник синонімів

РОЗГОРТА́ТИ[РОЗГО́РТУВАТИ] (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ[РОЗВІ́РЧУВАТИ], РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИрозм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). - Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти[розви́нути], розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти[розката́ти], розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги - і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв’язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв’язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв’язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); - А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).

Словник фразеологізмів

розправля́ти (розгорта́ти) / розпра́вити (розгорну́ти) кри́ла. 1. Повною мірою виявляти свої сили, здібності, можливості і т. ін. Після себе залишили [Дарина і Андрій Гайворони] добро. Добро і дітей… Старший з них розправляє крила… (М. Зарудний); Якби тому хлопцеві дати можливість розправити крила! Якими талантами, якою глибиною мислі, яким дотепом, яким генієм у винахідництві, якою красою мови й пісні блиснув би він перед світом (Ірина Вільде); І якщо розгорнути крила Вам поможе цей кволий такт, Знать не дурно ти, серце, билось. І згоріло не просто так! (С. Караванський); // Діяти рішуче, сміливо, енергійно. Тут [у партизанському загоні] він розправив крила, і командир загону словак Ян Смрек сказав: — Ти став орлом, друже (Н. Рибак).

2. Набирати сили, могутності, всебічно розвиватися. Спи спокійно, поет! Україна твоя вже розправила крила орлині так, як мріяв колись ти в жагучих піснях, на засланні, в тяжкій самотині (В. Сосюра); Йому лише за тридцять, але за його плечима вже розправляє крила слава (М. Слабошпицький); // Змінюватися, завойовуючи право на розквіт і т. ін. Розправляй же, мій народе, свої дужі крила (Коломийки); Молоде підприємство почало впевнено розправляти крила (З газети).

розгорта́ти / розгорну́ти па́рус. Виходити в плавання. — А ви, значить, знову в рейс? Знов розгортаєте парус? — зверталися рибалки до капітана (О. Гончар).