розправля́ти (розгорта́ти) / розпра́вити (розгорну́ти) кри́ла. 1. Повною мірою виявляти свої сили, здібності, можливості і т. ін. Після себе залишили [Дарина і Андрій Гайворони] добро. Добро і дітей… Старший з них розправляє крила… (М. Зарудний); Якби тому хлопцеві дати можливість розправити крила! Якими талантами, якою глибиною мислі, яким дотепом, яким генієм у винахідництві, якою красою мови й пісні блиснув би він перед світом (Ірина Вільде); І якщо розгорнути крила Вам поможе цей кволий такт, Знать не дурно ти, серце, билось. І згоріло не просто так! (С. Караванський); // Діяти рішуче, сміливо, енергійно. Тут [у партизанському загоні] він розправив крила, і командир загону словак Ян Смрек сказав: — Ти став орлом, друже (Н. Рибак).
2. Набирати сили, могутності, всебічно розвиватися. Спи спокійно, поет! Україна твоя вже розправила крила орлині так, як мріяв колись ти в жагучих піснях, на засланні, в тяжкій самотині (В. Сосюра); Йому лише за тридцять, але за його плечима вже розправляє крила слава (М. Слабошпицький); // Змінюватися, завойовуючи право на розквіт і т. ін. Розправляй же, мій народе, свої дужі крила (Коломийки); Молоде підприємство почало впевнено розправляти крила (З газети).