розгопцюватися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розгопцюва́тися, розгопцюва́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгопцю́ймося, розгопцю́ймось | |
2 особа | розгопцю́йся, розгопцю́йсь | розгопцю́йтеся, розгопцю́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгопцю́юся, розгопцю́юсь | розгопцю́ємося, розгопцю́ємось, розгопцю́ємся |
2 особа | розгопцю́єшся | розгопцю́єтеся, розгопцю́єтесь |
3 особа | розгопцю́ється | розгопцю́ються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розгопцюва́вся, розгопцюва́всь | розгопцюва́лися, розгопцюва́лись |
жін.р. | розгопцюва́лася, розгопцюва́лась | |
сер.р. | розгопцюва́лося, розгопцюва́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розгопцюва́вшись |