розгоноритися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розгонори́тися, розгонори́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгонорі́мося, розгонорі́мось, розгонорі́мся | |
2 особа | розгонори́ся, розгонори́сь | розгонорі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгонорю́ся, розгонорю́сь | розгоноримо́ся, розгоноримо́сь, розгонори́мся |
2 особа | розгонори́шся | розгонорите́ся, розгонорите́сь |
3 особа | розгонори́ться | розгоноря́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розгонори́вся, розгонори́всь | розгонори́лися, розгонори́лись |
жін.р. | розгонори́лася, розгонори́лась | |
сер.р. | розгонори́лося, розгонори́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розгонори́вшись |