розгоноритися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розгонори́тися, розгонори́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розгонорі́мося, розгонорі́мось, розгонорі́мся
2 особа розгонори́ся, розгонори́сь розгонорі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розгонорю́ся, розгонорю́сь розгоноримо́ся, розгоноримо́сь, розгонори́мся
2 особа розгонори́шся розгонорите́ся, розгонорите́сь
3 особа розгонори́ться розгоноря́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розгонори́вся, розгонори́всь розгонори́лися, розгонори́лись
жін.р. розгонори́лася, розгонори́лась
сер.р. розгонори́лося, розгонори́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розгонори́вшись