розголоситися 2 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(стати відомим)
Словник відмінків
Інфінітив | розголоси́тися, розголоси́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | розголо́ситься | розголо́сяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розголоси́вся, розголоси́всь | розголоси́лися, розголоси́лись |
жін.р. | розголоси́лася, розголоси́лась | |
сер.р. | розголоси́лося, розголоси́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розголоси́вшись |
-2-
дієслово доконаного виду
(розревітися) [розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | розголоси́тися, розголоси́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | розголо́ситься | розголо́сяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розголоси́вся, розголоси́всь | розголоси́лися, розголоси́лись |
жін.р. | розголоси́лася, розголоси́лась | |
сер.р. | розголоси́лося, розголоси́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розголоси́вшись |
Словник відмінків
Інфінітив | розголоси́тися, розголоси́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розголосі́мося, розголосі́мось, розголосі́мся | |
2 особа | розголоси́ся, розголоси́сь | розголосі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розголошу́ся, розголошу́сь | розголо́симося, розголо́симось, розголо́симся |
2 особа | розголо́сишся | розголо́ситеся, розголо́ситесь |
3 особа | розголо́ситься | розголо́сяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розголоси́вся, розголоси́всь | розголоси́лися, розголоси́лись |
жін.р. | розголоси́лася, розголоси́лась | |
сер.р. | розголоси́лося, розголоси́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розголоси́вшись |