розголоситися 2 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(стати відомим)

Словник відмінків

Інфінітив розголоси́тися, розголоси́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа розголо́ситься розголо́сяться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розголоси́вся, розголоси́всь розголоси́лися, розголоси́лись
жін.р. розголоси́лася, розголоси́лась
сер.р. розголоси́лося, розголоси́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розголоси́вшись
-2-
дієслово доконаного виду
(розревітися) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розголоси́тися, розголоси́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа розголо́ситься розголо́сяться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розголоси́вся, розголоси́всь розголоси́лися, розголоси́лись
жін.р. розголоси́лася, розголоси́лась
сер.р. розголоси́лося, розголоси́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розголоси́вшись

Словник відмінків

Інфінітив розголоси́тися, розголоси́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розголосі́мося, розголосі́мось, розголосі́мся
2 особа розголоси́ся, розголоси́сь розголосі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розголошу́ся, розголошу́сь розголо́симося, розголо́симось, розголо́симся
2 особа розголо́сишся розголо́ситеся, розголо́ситесь
3 особа розголо́ситься розголо́сяться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розголоси́вся, розголоси́всь розголоси́лися, розголоси́лись
жін.р. розголоси́лася, розголоси́лась
сер.р. розголоси́лося, розголоси́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розголоси́вшись