розговіння 2 значення
-1-
іменник середнього роду
[церк.]
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | розгові́ння | |
родовий | розгові́ння | |
давальний | розгові́нню | |
знахідний | розгові́ння | |
орудний | розгові́нням | |
місцевий | на/у розгові́нні, розгові́нню | |
кличний | розгові́ння* |
відмінок | однина | множина |
називний | розгові́ння | |
родовий | розгові́ння | |
давальний | розгові́нню | |
знахідний | розгові́ння | |
орудний | розгові́нням | |
місцевий | на/у розгові́нні, розгові́нню | |
кличний | розгові́ння* |
-2-
іменник середнього роду
[церк.]
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | розгові́ння | |
родовий | розгові́ння | |
давальний | розгові́нню | |
знахідний | розгові́ння | |
орудний | розгові́нням | |
місцевий | на/у розгові́нні, розгові́нню | |
кличний | розгові́ння* |
відмінок | однина | множина |
називний | розгові́ння | |
родовий | розгові́ння | |
давальний | розгові́нню | |
знахідний | розгові́ння | |
орудний | розгові́нням | |
місцевий | на/у розгові́нні, розгові́нню | |
кличний | розгові́ння* |