розглузуватися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розглузува́тися, розглузува́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розглузу́ймося, розглузу́ймось | |
2 особа | розглузу́йся, розглузу́йсь | розглузу́йтеся, розглузу́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розглузу́юся, розглузу́юсь | розглузу́ємося, розглузу́ємось, розглузу́ємся |
2 особа | розглузу́єшся | розглузу́єтеся, розглузу́єтесь |
3 особа | розглузу́ється | розглузу́ються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розглузува́вся, розглузува́всь | розглузува́лися, розглузува́лись |
жін.р. | розглузува́лася, розглузува́лась | |
сер.р. | розглузува́лося, розглузува́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розглузува́вшись |