розглузуватися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розглузува́тися, розглузува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розглузу́ймося, розглузу́ймось
2 особа розглузу́йся, розглузу́йсь розглузу́йтеся, розглузу́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розглузу́юся, розглузу́юсь розглузу́ємося, розглузу́ємось, розглузу́ємся
2 особа розглузу́єшся розглузу́єтеся, розглузу́єтесь
3 особа розглузу́ється розглузу́ються
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розглузува́вся, розглузува́всь розглузува́лися, розглузува́лись
жін.р. розглузува́лася, розглузува́лась
сер.р. розглузува́лося, розглузува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розглузува́вшись