розгарячитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розгарячи́тися, розгарячи́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгарячі́мося, розгарячі́мось, розгарячі́мся | |
2 особа | розгарячи́ся, розгарячи́сь | розгарячі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгарячу́ся, розгарячу́сь | розгарячимо́ся, розгарячимо́сь, розгарячи́мся |
2 особа | розгарячи́шся | розгарячите́ся, розгарячите́сь |
3 особа | розгарячи́ться | розгаряча́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розгарячи́вся, розгарячи́всь | розгарячи́лися, розгарячи́лись |
жін.р. | розгарячи́лася, розгарячи́лась | |
сер.р. | розгарячи́лося, розгарячи́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розгарячи́вшись |