-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розві́сити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розві́сьмо
2 особа розві́сь розві́сьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розві́шу розві́симо, розві́сим
2 особа розві́сиш розві́сите
3 особа розві́сить розві́сять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розві́сив розві́сили
жін.р. розві́сила
сер.р. розві́сило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розві́шений
Безособова форма
розві́шено
Дієприслівник
розві́сивши

Словник фразеологізмів

розві́шувати / розві́шати (розві́сити) ву́ха (у́ха). 1. перев. зі сл. слу́хати, ірон. З непідробною цікавістю, з великим захопленням (хоч розповідь, інформація не варта уваги). Іноді почне [Грицько] верзти таке, як той москаль, що вернувся в рідне село по білету. Хлопці слухають, уха розвішавши, роти пороззявлявши (Панас Мирний); Бабоньки, чого розвісили вуха, баламутство слухаючи? (М. Стельмах).

2. Виявляти великий інтерес до чогось. Я знов розвішував вуха, слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок (І. Франко).

3. несхв. Заслухавшись, захопившись чиєюсь розповіддю, розмовою з ким-небудь, забувати про все інше. — І тобі отсе [оце], запорожцеві, отшельникові [самітникові] не сором признатись? — каже Шрам, бо й він, старий, розвішав уші, як поніс той свої баляндраси (П. Куліш); Кидає [Терентій] шапку на лаву і одразу ж ошпарює Уляну невилитою злобою: — А ти чого вуха, мов лопухи на смітнику, розвісила? Чом і досі не бачу сніданку на столі? (М. Стельмах).

4. перев. док., зневажл. Довірливо слухаючи, повірити в почуте. [Юда:] “Я заспокою вас… Я вас потішу…” Аякже, сподівайся! Він [Месія] здалека спокоєм і потіхою манив, а скоро хто було розвісить вуха і справді піде з ним, як я дурний, тому таке ярмо він клав на шию, що аж додолу гнуло (Леся Українка); Набрехав їм [Масло], а вони й вуха розвісили (А. Хижняк); — Йому тут наплескали деякі, а він розвісить вуха, як лопухи, і слухає,— не здавалась Щуренко (А. М’ястківський).

розві́шувати / розві́шати (розві́сити) ву́ха (у́ха). 1. перев. зі сл. слу́хати, ірон. З непідробною цікавістю, з великим захопленням (хоч розповідь, інформація не варта уваги). Іноді почне [Грицько] верзти таке, як той москаль, що вернувся в рідне село по білету. Хлопці слухають, уха розвішавши, роти пороззявлявши (Панас Мирний); Бабоньки, чого розвісили вуха, баламутство слухаючи? (М. Стельмах).

2. Виявляти великий інтерес до чогось. Я знов розвішував вуха, слухаючи їх оповідань, жартів, вигадок (І. Франко).

3. несхв. Заслухавшись, захопившись чиєюсь розповіддю, розмовою з ким-небудь, забувати про все інше. — І тобі отсе [оце], запорожцеві, отшельникові [самітникові] не сором признатись? — каже Шрам, бо й він, старий, розвішав уші, як поніс той свої баляндраси (П. Куліш); Кидає [Терентій] шапку на лаву і одразу ж ошпарює Уляну невилитою злобою: — А ти чого вуха, мов лопухи на смітнику, розвісила? Чом і досі не бачу сніданку на столі? (М. Стельмах).

4. перев. док., зневажл. Довірливо слухаючи, повірити в почуте. [Юда:] “Я заспокою вас… Я вас потішу…” Аякже, сподівайся! Він [Месія] здалека спокоєм і потіхою манив, а скоро хто було розвісить вуха і справді піде з ним, як я дурний, тому таке ярмо він клав на шию, що аж додолу гнуло (Леся Українка); Набрехав їм [Масло], а вони й вуха розвісили (А. Хижняк); — Йому тут наплескали деякі, а він розвісить вуха, як лопухи, і слухає,— не здавалась Щуренко (А. М’ястківський).