розвязаний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний розв’я́заний розв’я́зана розв’я́зане розв’я́зані
родовий розв’я́заного розв’я́заної розв’я́заного розв’я́заних
давальний розв’я́заному розв’я́заній розв’я́заному розв’я́заним
знахідний розв’я́заний, розв’я́заного розв’я́зану розв’я́зане розв’я́зані, розв’я́заних
орудний розв’я́заним розв’я́заною розв’я́заним розв’я́заними
місцевий на/у розв’я́заному, розв’я́занім на/у розв’я́заній на/у розв’я́заному, розв’я́занім на/у розв’я́заних

Словник антонімів

ЗАВ’ЯЗУВАТИ РОЗВ’ЯЗУВАТИ
Робити вузол, з’єднуючи кінці чого-н., (вузлом, петлею) зв’язувати. Роз’єднувати вузол, роз’єднувати кінці чого-н., що зв’язані вузлом, петлею.
Зав’язуватирозв’язувати бант, галстук, кінці чого-н., косинку, пояс, стрічку, хустинку, шнурок. Зав’язати волосся, голову, мішок, руки, шию чим-н. ~  розв’язувати що-н. на волоссі, на голові, на мішку, на шиї. Зав’язати у вузлик, у хустинку ~  розв’язати вузлик, хустинку. Зав’язати ниткою, тасьмою, шнуром, шпагатом ~  розв’язати нитку, тасьму, шнур, шпагат. Зав’язати ~  розвязати дитині, дочці, синові що-н.; акуратно, без труднощів, відразу, впевнено, знову, легко, нашвидкуруч, обережно, рішуче, старанно, терпеливо, швидко, як-н. Наказати, намагатися, прагнути, хотіти зав’язуватирозв’язувати.
Зав’язувати очі кому-н.- позбавити можливості тверезо сприймати навколишнє ~  розв’язувати очі кому на що - допомагати правильно зрозуміти справжній стан чого-н.; Зав’язати руки - позбавляти когось можливості вільно діяти ~  розв’язати руки кому-н., чиї - звільняти кого-н. від будь-яких обмежень, давати можливість вільно діяти; Зав’язувати світ (кому) - а) одружувати силою кого-н.; б) робити когось нещасним, позбавляти душевної радості ~  розв’язувати світ (кому) - а) звільняти від шлюбних обов’язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; Зав’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) кому-н.- примушувати кого-н. замовкнути, забороняти розповідати щось, поширювати якісь вістки ~  розв’язувати язик (язика, язики, рот, роти, губу, мову) - а) призводити до невимушеної розмови; б) силою змушувати кого-н. заговорити. 
Ходить вона між возами, нахиляється, ніби хоче зав’язати шнурок на черевиках (А. Хижняк). Уляна так замерзла, що не могла розв’язати шалі (Г. Тютюнник)
  Зав’язка ~ розв’язка, зав’язаний ~ розв’язаний, зв’язувати ~ розв’язувати.