розвючувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розв’ю́чувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розв’ю́чуймо | |
2 особа | розв’ю́чуй | розв’ю́чуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розв’ю́чуватиму | розв’ю́чуватимемо, розв’ю́чуватимем |
2 особа | розв’ю́чуватимеш | розв’ю́чуватимете |
3 особа | розв’ю́чуватиме | розв’ю́чуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розв’ю́чую | розв’ю́чуємо, розв’ю́чуєм |
2 особа | розв’ю́чуєш | розв’ю́чуєте |
3 особа | розв’ю́чує | розв’ю́чують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розв’ю́чуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розв’ю́чував | розв’ю́чували |
жін. р. | розв’ю́чувала | |
сер. р. | розв’ю́чувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розв’ю́чувавши |