розвючувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розв’ю́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розв’ю́чуймо
2 особа розв’ю́чуй розв’ю́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розв’ю́чуватиму розв’ю́чуватимемо, розв’ю́чуватимем
2 особа розв’ю́чуватимеш розв’ю́чуватимете
3 особа розв’ю́чуватиме розв’ю́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа розв’ю́чую розв’ю́чуємо, розв’ю́чуєм
2 особа розв’ю́чуєш розв’ю́чуєте
3 особа розв’ю́чує розв’ю́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
розв’ю́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. розв’ю́чував розв’ю́чували
жін. р. розв’ю́чувала
сер. р. розв’ю́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розв’ю́чувавши