-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розви́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розви́ймо
2 особа розви́й розви́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розів’ю́ розів’ємо́, розів’є́м
2 особа розів’є́ш розів’єте́
3 особа розів’є́ розів’ю́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розви́в розви́ли
жін.р. розви́ла
сер.р. розви́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розви́тий
Безособова форма
розви́то
Дієприслівник
розви́вши

Словник синонімів

РОЗГОРТА́ТИ[РОЗГО́РТУВАТИ] (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ[РОЗВІ́РЧУВАТИ], РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИрозм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). - Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти[розви́нути], розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти[розката́ти], розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги - і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв’язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв’язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв’язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); - А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).