розвальцювати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | розвальцюва́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розвальцю́ймо | |
2 особа | розвальцю́й | розвальцю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розвальцю́ю | розвальцю́ємо, розвальцю́єм |
2 особа | розвальцю́єш | розвальцю́єте |
3 особа | розвальцю́є | розвальцю́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | розвальцюва́в | розвальцюва́ли |
жін.р. | розвальцюва́ла | |
сер.р. | розвальцюва́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
розвальцьо́ваний | ||
Безособова форма | ||
розвальцьо́вано | ||
Дієприслівник | ||
розвальцюва́вши |