розбуянитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив розбуя́нитися, розбуя́нитись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розбуя́ньмося, розбуя́ньмось
2 особа розбуя́нься розбуя́ньтеся, розбуя́ньтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розбуя́нюся, розбуя́нюсь розбуя́нимося, розбуя́нимось, розбуя́нимся
2 особа розбуя́нишся розбуя́нитеся, розбуя́нитесь
3 особа розбуя́ниться розбуя́няться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розбуя́нився, розбуя́нивсь розбуя́нилися, розбуя́нились
жін.р. розбуя́нилася, розбуя́нилась
сер.р. розбуя́нилося, розбуя́нилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розбуя́нившись