-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний розбу́рханий розбу́рхана розбу́рхане розбу́рхані
родовий розбу́рханого розбу́рханої розбу́рханого розбу́рханих
давальний розбу́рханому розбу́рханій розбу́рханому розбу́рханим
знахідний розбу́рханий, розбу́рханого розбу́рхану розбу́рхане розбу́рхані, розбу́рханих
орудний розбу́рханим розбу́рханою розбу́рханим розбу́рханими
місцевий на/у розбу́рханому, розбу́рханім на/у розбу́рханій на/у розбу́рханому, розбу́рханім на/у розбу́рханих

Словник синонімів

БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙрідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙрідше, БУ́ЙНИЙпоет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙрідше, РОЗБУЯ́ЛИЙрідше,ЗБУНТО́ВАНИЙпідсил. поет.; КИПУ́ЧИЙ (який піниться, шумує); ВИРУ́ЮЧИЙ, НУРТУ́ЮЧИЙ, КЛЕКІТЛИ́ВИЙ[КЛЕКОТЛИ́ВИЙ], КЛЕКІТНИ́Йрідше (про воду - яка вирує, клекоче). Прекрасний Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий, та Куру, І Волгу повноводу (М. Рильський); Швиряли хвилі бурні На всі краї... Вставали думи журні Нудьги - змії (П. Грабовський); Ти [зоря] се була, що вставала вогнем опівночі, Шлях прокладала ясний через темне, бурливеє море (Леся Українка); Буремні вали підхопили Галери і кинули в море (М. Нагнибіда); Сильне море! Зберися на силі!.. Розжени свої буйнії хвилі (Леся Українка); Синіломарево хребтів, як хвилі збуреної річки (Д. Луценко); "Сибіряк" стрімголов злітав на гребені вируючих бурунів, заривався в клекочучу безодню розбурханого моря (О. Донченко); Вона вже бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радіорубці, серед розбушованих хвиль, що б’ють аж на верхні палуби, бризками стріляють в ілюмінатор (О. Гончар); Катунь гримуча, все тобі замало розгону, волі: на твоїй путі, що повставало, то покірно впало, скорилося збунтованій воді (І. Гончаренко); Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький); - Вперед! Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш (П. Загребельний). - Пор. 1. бу́ряний, 1. шале́ний.
БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи - який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ’Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙдіал. (який досяг великої інтенсивності, сили в своєму вияві); НАВА́ЛЬНИЙ (швидкий і напружений). За вікном надворі бурхлива негода зимова (І. Ле); Буйний вітер; Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко); Над донецькими степами.. мела розгульна віхола (В. Собко); Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє (Н. Забіла); Тисячі їх зникало в ті дні, серед гуркоту фронтів, серед розбушованих пожеж (О. Гончар); Ми бачимо серед пітьми свій шлях; Нехай гроза, хай вітри розбуялі (М. Рильський); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (М. Стельмах); Безугавні хвилі заливали човни. Старі козаки зле кепкували з розгнузданої стихії (С. Добровольський); Після навального дощу.. під ногами розбризкувалася розквашена земля (І. Ле). - Пор. 1. шале́ний.
ЗБУ́ДЖЕНИЙприкм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙпідсил.,НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙпідсил.,ОП’ЯНІ́ЛИЙвід чого,підсил.,СП’ЯНІ́ЛИЙвід чого,підсил.,П’Я́НИЙвід чого,підсил.,ХМІЛЬНИ́Йвід чого,підсил.; РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУ́РКАНИЙрозм.,ПОРУ́ШЕНИЙдіал. (перев. про натовп і т. ін.). - Бачив, як нас зустрічала Словакія? З дзвонами, квітами, з відкритою душею!.. Черниш замовк, збуджений, розпалений (О. Гончар); 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (П. Колесник); Благеньке плаття.. не могло захистити дівчину від холоду, але, розгарячена і збуджена, вона його не почувала (С. Добровольський); Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (М. Коцюбинський); - А, ти вже тут! Що ж - не вдалось утекти? - вищирився до нього з невимовною злістю хмільний од перемоги Матюха (А. Головко); Дзеленчав дзвоник, але розбурханий натовп не вщухав. У повітрі підводились кулаки, злобно блискали очі (А. Шиян); Громада стояла німа, глибоко порушена (М. Коцюбинський). - Пор. 1. безтя́мний, занепоко́єний.
ХВИЛЯ́СТИЙ (про водну поверхню - з хвилями), ХВИ́ЛЬНИЙ, ХВИЛЬОВИ́Й, ХВИЛЬЧА́СТИЙрідше; РОЗБУ́РХАНИЙ, БРИЖУВА́ТИЙ (укритий брижами); БУРУ́НИСТИЙ, БУРУ́ННИЙ (з бурунами; такий, як бурун). На березі хвилястої Десни.. Стояло місто, оповите в сни (М. Рильський); Ледве помітні хвильчасті кола зникали на тому місці, де Луїза пішла на дно (Н. Рибак); Брижувата широка течія річки на мить освітилася (О. Гончар); За кормою ліг бурунний слід (М. Шеремет).