розбуртовуваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний розбурто́вуваний розбурто́вувана розбурто́вуване розбурто́вувані
родовий розбурто́вуваного розбурто́вуваної розбурто́вуваного розбурто́вуваних
давальний розбурто́вуваному розбурто́вуваній розбурто́вуваному розбурто́вуваним
знахідний розбурто́вуваний, розбурто́вуваного розбурто́вувану розбурто́вуване розбурто́вувані, розбурто́вуваних
орудний розбурто́вуваним розбурто́вуваною розбурто́вуваним розбурто́вуваними
місцевий на/у розбурто́вуваному, розбурто́вуванім на/у розбурто́вуваній на/у розбурто́вуваному, розбурто́вуванім на/у розбурто́вуваних