-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив пірна́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   пірна́ймо
2 особа пірна́й пірна́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа пірна́тиму пірна́тимемо, пірна́тимем
2 особа пірна́тимеш пірна́тимете
3 особа пірна́тиме пірна́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа пірна́ю пірна́ємо, пірна́єм
2 особа пірна́єш пірна́єте
3 особа пірна́є пірна́ють
Активний дієприкметник
пірна́ючий
Дієприслівник
пірна́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. пірна́в пірна́ли
жін. р. пірна́ла
сер. р. пірна́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
пірна́вши

Словник синонімів

ЗАНУ́РЮВАТИСЯ (опускатися у воду чи в іншу рідину), ПОРИНА́ТИ, ЗАРИНА́ТИ, ПІРНА́ТИ, ВПІРНА́ТИ[УПІРНА́ТИ], ОПУСКА́ТИСЯ. - Док.: зану́ритися, пори́ну́ти, зарину́ти, пірну́ти, впірну́ти[упірну́ти], опусти́тися. Судно то занурювалось у воду, то високо злітало вгору на спині кита (М. Трублаїні); Вліз у воду Гриць і ну Поринати в глибину (І. Нехода); Кінські ноги чвакали [у багні], ніби заринали в розведену смолу, і чимдалі їх хода ставала важча (О. Досвітній); З води то виринала, то знов пірнала величезна риба (М. Трублаїні); Намагаючись зникнути з очей погоні,.. Сахно неглибоко пірнала й відпливала під водою убік (Ю. Смолич); Сурмач падає за борт, в море. Упірнає глибоко в воду від високого падіння (Ю. Яновський). - Пор. 1. пірну́ти.
ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИпоет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИкнижн. (в різних напрямках); РИ́НУТИпоет. (у певному напрямку); ПРОЛІТА́ТИ, ПРОПЛИВА́ТИ (плавно у певному напрямку повз когось, щось);ПІРНА́ТИ, ПІКІ́РУВАТИ (стрімко вниз - перев. про птахів); ПАРИ́ТИ (посуватися в повітрі на нерухомо розпростертих крилах); ШУГА́ТИ, ШМИГА́ТИрозм.,ШМИГЛЯ́ТИрозм. (швидко в різних напрямках). Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (прислів’я); Орел пливе у чистому небі... (О. Гончар); Білі цуцики гуляють на соломі, Сонце гріє мордочки смішні; Тіні віт дрижать на білім домі; Плине чапля в синій вишині (М. Рильський); Навтішавшись тоді піснями й трудами, Оддихай собі, степе-сподарю, досита, І дивись крізь туман, як ключами-стадами Журавлі линуть в вирій до нового літа (П. Куліш); Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Григорій Тютюнник); Орли клекотіли, велично плаваючи понад глибокими, повними спеки міжгір’ями (О. Гончар); Над підсохлими полями буяв жайворонок (Юліан Опільський); Маяли над ними метелики, маленькі і великі (М. Рильський); Над сусідньою сопкою повільно ширяв величезний орел (О. Донченко); У високості витає коршун (П. Автомонов); Над горами повільно й величаво ринув лелека (Є. Куртяк); Раптом зупинилисятри пташки, що пролітали повз нього (О. Іваненко); На недосяжній висоті велично пропливали пелікани (з газети); Над землею в густому пругкому повітрі пірнали ластівки і стрижі (О. Копиленко); Час від часу то одна, то друга пташина каменем пікірувала донизу, хапала щось (Ю. Збанацький); Мов орел, парив Каро у високому небі України (Н. Рибак); Шугали над головою похмурі кажани (Л. Дмитерко); З глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки (І. Франко). - Пор. 1. полеті́ти.
ОПУСКА́ТИСЯ (переміщуватися нижче, донизу), ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ЗНИЖА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОСУВА́ТИСЯ, ОПАДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ХЛЯ́НУТИрозм.,ХЛЯ́ТИрозм., рідко;ПОНИКА́ТИ (перев. про голову); ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ПІРНА́ТИ (про судно, літак і т. ін., що рухається - переміщатися різко вниз); ПЛАНЕРУВА́ТИ (про планери, літаки, птахів - переміщатися вниз повільно, плавно). - Док.: опусти́тися, зни́зитися, спусти́тися, осу́нутися, опа́сти, осі́сти, упа́сти[впа́сти], припа́сти, пони́кнути, провали́тися, пірну́ти, спланерува́ти. Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський); Описавши велике коло над морем, чайка почала повільно знижуватись (Ю. Збанацький); Хмари спускались над горами все нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький); Дем’ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Котовський заходив у море по коліна в найдужчий.. шторм - і хвилі опадали (Ю. Смолич); Ось сонце ще більше осіло (Панас Мирний); Руки падають, і він мовчить, безсилий (М. Рильський); Маковейчик припадає майже до землі (О. Гончар); А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Словник Б. Грінченка); Коли часом у важкій задумі моя поникне голова, легенький стук у вікно чи в двері потоки мрій перерива (І. Франко); Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян); Літак.. круто пірнув до землі (І. Ле); Поранений [чирок] спланерував в очерет (Ю. Мушкетик).
ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ[УПІРНУТИ], ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИрозм.,ПУРНУ́ТИрозм., КА́НУТИперев. поет., ДА́ТИ НУРКА́діал.;ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИрозм.,ПЛЮ́ХНУТИрозм.,ПЛЮ́ХНУТИСЯрозм. (з плюскотом, шумом). - Недок.: пірна́ти, впірна́ти[упірна́ти], порина́ти, ниря́ти, пурна́ти, дава́ти нурка́, шубо́встатися, хлю́патися, плю́скати, плю́хати, плю́хатися, плю́хкатирозм.плю́хкатисярозм.Німий.. миттю роздягнувся, з розгону влетів у воду, пірнув, довго не з’являвся на поверхні, потім вигулькнув уже далеко від берега (П. Загребельний); Білого лебедя як не чорни, - він упірне й однаковий буде (прислів’я); Замовкла русалочка, В Дніпро поринула, Мов пліточка (Т. Шевченко); [Флегон:] Та се, бач, так, як літом в річку лізти: спочатку жаско, а нирнеш - то й рай. Отак же й християнам умирати (Леся Українка); Ти прочнешся, раз останній Очі поведеш... Пролепечеш: - Прощавайте!.. - В озеро пурнеш! (М. Костомаров); Після Січі і Батурина Палій, мов у воду канувши,.. випірнув аж у Варшаві: пірнув у Дніпр, а випірнув за Віслою (Д. Мордовець); Тут і там відбивалось блакиттю синє небо у плесі. Таке чисте, гладеньке і лагідне, аж тягнуло дати стрімголов нурка в безодню (П. Козланюк); Гаврило, шубовснувши в воду, випірнув ген-ген за течією (Є. Гуцало); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський); Лебедик хлюпнеться і вирне (Є. Гребінка); Яків випустив весло, майнув руками і важко плюхнув у воду (О. Донченко); Роман плюхнувся і поплив, дрібно перебираючи руками (І. Ле).

Словник фразеологізмів

пори́ну́ти (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що. Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. театру); Він кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (В. Собко); Отупілий, з головою поринувши в муку, .. просидів Калинка не годину чи дві, а, як йому здавалося, вічність (А. Дімаров); Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М. Коцюбинський).