-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив підспіва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   підспіва́ймо
2 особа підспіва́й підспіва́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа підспіва́ю підспіва́ємо, підспіва́єм
2 особа підспіва́єш підспіва́єте
3 особа підспіва́є підспіва́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. підспіва́в підспіва́ли
жін.р. підспіва́ла
сер.р. підспіва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
підспіва́вши

Словник синонімів

ПІДСПІ́ВУВАТИ (співати разом із кимсь неголосно або другим голосом), ПІДТЯГА́ТИ[ПІДТЯ́ГУВАТИ], ПРИСПІ́ВУВАТИ, ВТОРУВА́ТИ (вести другу партію). - Док.: підспіва́ти, підтягти́[підтягну́ти]. Вечорами дівчата співають веснянок,.. а хлопці не сміють підспівувати, бо це дівоче діло - весну славити (Ю. Яновський); Я в’яжу, Терешко косить та співа. Ну і я, щоб не відстати, - Починаю підтягати (С. Воскрекасенко); Біля багаття ллється упівголоса пісня про бригантину, і підтягують її разом і вихователі, і вихованці (О. Гончар); Бородавкін теж любив співати, але мав дуже різкий голос. Він почав приспівувать й вторувать (І. Нечуй-Левицький).
ПОГО́ДЖУВАТИСЯз ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИкому,ПРИТА́КУВАТИкому,ПІДТА́КУВАТИкому,ПОТАКА́ТИ[ПОТА́КУВАТИ]кому, розм.,ПІДДА́КУВАТИкому, розм.,ДА́КАТИбез додатка,розм.,ПІДСПІ́ВУВАТИкому, розм.,ПРИСТАВА́ТИдо кого, на що, розм. - Док.: пого́дитися, зго́дитися, прита́кнути, підта́кнути, потакну́ти, підда́кнути, да́кнути, підспіва́ти, приста́ти. Здавалося, вірили [селяни] в усе, що він говорив, і погоджувались, і підтакували (А. Головко); На ті ж гадки, що виражені в Вашому листі, я трохи годжуся, трохи ні (Леся Українка); Кивав [завгосп] головою, згоджувався, притакував Кадукові, готовий був усе зробити, аби тільки інженер не глузував з його черева... (Д. Бедзик); Староста кричав, а далі, видячи, що й баби зачали вторувати Олексі, замовк, сів на бричку і, сплюнувши, велів поганяти на друге село (І. Франко); Йому не можна ні заперечувати, ні потакати, бо він все одно причепиться як не до одного, то до другого (Григорій Тютюнник); Сагайдак почав неквапливо викладати свій план. Гавриленко уважно слухав його, зрідка потакуючи (С. Добровольський); - Людині по-людському слід жити. - Аякже, аякже, - піддакую, щоб не гнівити вже його (М. Коцюбинський); - Н-да! - дакнули колгоспники. - Місточок слід би полагодити (Остап Вишня); Навіть Ходжієв, який у всьому підспівував баєві, змушений був замовкнути (О. Донченко); Остигло Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко). - Пор. схва́лювати.