-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив підпира́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   підпира́ймо
2 особа підпира́й підпира́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа підпира́тиму підпира́тимемо, підпира́тимем
2 особа підпира́тимеш підпира́тимете
3 особа підпира́тиме підпира́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа підпира́ю підпира́ємо, підпира́єм
2 особа підпира́єш підпира́єте
3 особа підпира́є підпира́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
підпира́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. підпира́в підпира́ли
жін. р. підпира́ла
сер. р. підпира́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
підпира́вши

Словник синонімів

ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ[ВМОТИВО́ВУВАТИ], ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИкнижн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИдіал.;ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИрозм. (надавати вірогідності чомусь); ДОКУМЕНТУВА́ТИ (користуючись документами); ПОБИВА́ТИ (наводячи неспростовні докази). - Док.: довести́, доказа́ти, обґрунтува́ти, умотивува́ти[вмотивува́ти], показа́ти, аргументува́ти, присві́дчити, обста́вити, підпе́рти, документува́ти, поби́ти. - Усе життя я доводив собі та іншим, які мене, правда, не розуміли, що світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів (Ю. Андрухович); - У Власівці дощу не було! Це ти брешеш. - Як же так не було? - доказували йому. - Я сам тільки що звідти приїхав, ще й одежа не встигла висохнути (Григорій Тютюнник); Він добре обґрунтував свою пропозицію (М. Трублаїні); Критик не говорив тобі нічого більше, не мотивував свойого суду (І. Франко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати цей факт (А. Головко); Сьогоднішня стаття в американському журналі показала йому на ввесь обсяг небезпеку, на яку він у коханні наразився (В. Підмогильний); Треба виступати з готовим, цілком виробленим планом, аби могти відповісти на кожне питання, аби аргументувати моцно й переконуюче (Г. Хоткевич); Присвідчиш ти мені, що мене любиш, Запевне тим серцем нігди не зблудиш (пісня); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: - Оце читав? Ні! (Д. Бедзик); Наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про "відмирання народної творчості". Та жива дійсність побиває їх (М. Рильський). - Пор. 1. перекона́ти.
ДОПОМАГА́ТИкому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИкого, ПІДДЕ́РЖУВАТИкого, ЗАРА́ДЖУВАТИкого, кому, ПІДМАГА́ТИрозм., ПІДПОМАГА́ТИрозм., СПОМАГА́ТИкого, розм., ЗАПОМАГА́ТИкому, заст. кого, розм., ПІДПИРА́ТИкого, розм., ПІДСОБЛЯ́ТИрозм., ПОСОБЛЯ́ТИрозм., ПІДПРЯГА́ТИСЯдо кого, розм., ПІДСТРАХО́ВУВАТИкого, розм., ПОГОДЖА́ТИрозм., ЗАРЯТО́ВУВАТИкого, розм., УСТАВЛЯ́ТИСЯ[ВСТАВЛЯ́ТИСЯ]за ким, за кого, діал.; ПРОТЕГУВА́ТИкому, рідко кого, ДОБРОДІЯ́ТИрозм., ФАВОРИЗУВА́ТИкого, книжн. (бути чиїмсь покровителем); ВИРУЧА́ТИкого, БУ́ТИ У ПРИГО́ДІ[СТАВА́ТИ У ПРИГО́ДІ]розм. (у тяжкій роботі, за складних обставин); ШЕ́ФСТВУВАТИнад ким (систематично). - Док.: допомогти́, помогти́, посприя́ти, підтри́мати, підде́ржати, зара́дити, зара́ятирозм. пора́ятидіал. підмогти́, підпомогти́, спомогти́, запомогти́, підпе́рти, підсоби́ти, пособи́ти, підпрягти́ся, підстрахува́ти, погоди́ти, зарятува́ти, забогара́дитизаст. уста́витися[вста́витися], ви́ручити, ста́ти у приго́ді, послужи́ти. [Пашкевич:] Наш обов’язок йому допомогти. Треба підтримати його (О. Довженко); Як його молодому серцю хотілося б хоч чимось допомогти людям; але чим він міг їм пособити, коли і самому з восьми років довелося проходити тяжку школу гіркого заробітку і принижень (М. Стельмах); Гарне село. Людитут усі товариські, дуже опришкам сприяють (Г. Хоткевич); - То золото, а не Іван. Він того й батька піддержує добре: коли не десяточку, то дві та й подасть йому (А. Тесленко); Якщо люди зарадять Антонові, то він не залишиться у боргу (С. Чорнобривець); Підмогти можна, особливо коли просять (Ю. Смолич); Підпомагав [Максим], заохочував утомлених (І. Франко); Хлопців треба ще довгий час спомагати, доки вийдуть на людей і будуть мати свій кусник хліба (О. Кобилянська); Гарно тобі там - і гаразд, дочко: а погано - уже ж я нічим не запоможу (Панас Мирний); - В подружжі треба підпирати одне одного (А. Хорунжий); Коли виїжджали на Беєву гору і бики ступали повільніше, він заметушився.. - Підсобляйте. Чого плентаєтесь, мов сонні? (Григорій Тютюнник); Підстраховуючи молодшого колегу, так само приготувався [асистент] в разі чого затиснути артерію (Ю. Шовкопляс); Погодив тоді Бог козакам надрать у своїх ворогів усячини (П. Куліш); [Андрій:] Та й добрячий же робітник з Логвина, прямо за двох молотить! ..Та щоб такого не зарятувати, щоб такому не допомогти? (М. Кропивницький); Хома патронував малого телефоніста і де тільки міг - протегував йому (О. Гончар); Стала також [Ядзя] виручати маму в господарці, наглядала за порядками в покою (Н. Кобринська); Як тільки коли і чим я можу стати Вам у пригоді - уклінно прошу розлічати на мою послугу (М. Коцюбинський); - Може, коли побачиш Катрю мою, може, буде нездужати, боліти, - послужи їй, серце, не покинь! (Марко Вовчок); [Бережна:] Ми давно чекаємо [професора]. Адже його клініка шефствує над нашою лікарнею (С. Голованівський).
МЕЖУВА́ТИ (бути територіально суміжним; мати спільну межу, кордон), ГРАНИ́ЧИТИ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИЛЯГА́ТИ, ПРИГОРТА́ТИСЯрозм.,ПРИТИКА́ТИдіал. (міститися безпосередньо біля чогось); ПІДСТУПА́ТИ, НАСТУПА́ТИ, ПІДХО́ДИТИ, НАСУВА́ТИСЯ, ПІДПИРА́ТИрозм.,НАБІГА́ТИрозм.,ПРИСТУПА́ТИрозм. (про ліс, яри, гори і т. ін. - розміщуватися біля чогось); СУСІ́ДИТИ (бути розташованим поруч, поблизу). Степ межує з морем (Ю. Яновський); Поля його батька граничили з полями Василя (О. Кобилянська); Од самого берега Росі, на південь, де Канівський повіт межується з Звенигородським, починається такий рай, якого трудно знайти на Україні (І. Нечуй-Левицький); До будинку примикали господарськібудівлі (О. Гончар); У дворі, що прилягав до шляху, старий Поліщук.. порався коло воза (М. Олійник); Сула їх [Лубни] обіймає з одного боку... Пригорнулась одним берегом і простяглась далі луками... (Остап Вишня); До світлиці притикає скілька бічних кімнат (Леся Українка); З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (П. Кочура); Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини (О. Донченко); Знизу й згори підходив до монастиря.. зелений ліс (П. Загребельний); Темні гори, увінчані густим лісом, насувались на село могутнім громаддям (О. Донченко); Море набухло, підпирало садиби нижнього яруса села (І. Ле); Набігає аж на кручі Зеленая нива (П. Усенко); Видно, як амфітеатр [гір] наближається до Дніпра, піднімається все вище і приступає до самого Дніпра (І. Нечуй-Левицький); З ними тут сусідила велика артіль заробітчан (О. Гончар).
ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИрозм. - Док.: підтри́мати, підде́ржати, притри́мати, приде́ржати, утри́мати[втри́мати], уде́ржати[вде́ржати], підпе́рти, підстрахува́ти. В саду, в глухій алеї, кульгає пані, її запобігливо підтримує економ (С. Васильченко); Одною рукою піддержує [Тур] бранку, а другою править коня (П. Куліш); Володко вертівся на човні так, що аж доводилось його за полу притримувати (Ірина Вільде); - Щось вітер нині розігрався, - сказав один парубок, придержуючи капелюха на голові (Н. Кобринська); Кассандра поривається кинутись з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Леся Українка); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (М. Рильський); [Муза:] Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви, Він чесно поляже, Товаришам скаже: "Я вдержав, держіть тепер ви!" (Леся Українка); Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одне до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (О. Досвітній); На пні сиділа молодиця, Підперши щоку кулаком (Л. Боровиковський); Тепер спускатися доводиться по слизькій, стрімкій стіні, чіпляючись за найменші виступи, підстраховуючи один одного (з журналу); Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду (Л. Первомайський).
ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ (наводити факти, докази тощо, засвідчуючи вірогідність, істинність чогось), ПІДКРІ́ПЛЮВАТИ[ПІДКРІПЛЯ́ТИ], ПІДПИРА́ТИрозм. - Док.: підтве́рдити, підкріпи́ти, підпе́рти. - Я вже казав якось про гармонію антиподів, тепер можу підтвердити це явище фактами (М. Чабанівський); Костянтин Нагорнюк свою розповідь підкріплював переконливими цифрами (з газети); Садівник, щоб підперти свої слова якимось доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: - Оце читав? (Д. Бедзик).
ТИ́СНУТИ (перев. неприємно діяти на органи людини - на груди, голову, мозок тощо), СТИСКА́ТИ[СТИ́СКУВАТИ], ТІСНИ́ТИ, ДУШИ́ТИ, ЗДУ́ШУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЗДА́ВЛЮВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ПІДПИРА́ТИ, КЛЕНИ́ТИдіал. - Док.: сти́снути, стісни́ти, здуши́ти, здави́ти, придави́ти, підпе́рти. Журна думка тисла груди (П. Грабовський); Жаль тиснув серце (П. Кочура); Антонове серце стискала злість (С. Чорнобривець); Чом так тяжко люте горе Груди стискує мені? (О. Олесь); Знайоме хвилювання тіснило йому груди (Ю. Смолич); Щось душило її, стискало серце (Г. Хоткевич); Жаль та досада давить одурене материне серце.. (Панас Мирний); Кузнєцов відчув, як у нього защипало в очах і горло здавили спазми (А. Головко); Салимонію Пилипівну Дилду.. брало отут - під грудьми: - Підкочується, підкочується під груди, а потім як придавить - ґвалт! (Остап Вишня); [Недоросток:] Що ж у вас болить? [Пріська:] Ох, під груди підпирає, мов колом... (С. Васильченко); А тут ще у грудях кленить, голову палить... (А. Тесленко).

Словник фразеологізмів

підпира́ти [плечи́ма (голово́ю)] сте́лю. Мати дуже високий зріст. Увійшов [Назар] і стоїть перед нами, стелю підпираючи (Марко Вовчок).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [плечи́ма (голово́ю)] сте́лю. Мати дуже високий зріст. Увійшов [Назар] і стоїть перед нами, стелю підпираючи (Марко Вовчок).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [плечи́ма (голово́ю)] сте́лю. Мати дуже високий зріст. Увійшов [Назар] і стоїть перед нами, стелю підпираючи (Марко Вовчок).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він [Мусій] до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).